ВІДЩЕ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відщепи́ти. Ось він [літак] сіконув по вишці.. Летять відщеплені кулями тріска (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 666.