ВІДІ́ГРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відігра́ти. Після якоїсь фуги або симфонії, одіграної з розумінням і з експресією,.. питала [пані Антоніна] з тріумфом в очах: — Подобається тобі? (Коцюб., І, 1955, 407).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 586.