ВІЗЕРУ́НОК, нка, ч. Малюнок із різних ліній, кольорів, тіней тощо; мереживо. Зроблю маленьку книжечку. Хрестами і візерунками з квітками Кругом листочки обведу (Шевч., II, 1953, 45); Настя швидко і спритно клала стібок за стібком. Рівно виступали по оксамиту візерунки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 61); На шибках — зимових мережок Зірчасто-білий візерунок (Еллан, І, 1958, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 668.