ВІЗИ́Т, у, ч. 1. Відвідини кого-небудь, переважно офіційні. — Поїдь завтра з візитом в Миронівку до директора (Н.-Лев., III, 1956, 215); — Я можу пробути у вас не довше як півгодини, інакше мій візит може здатись підозрілим (Мик., II, 1957, 381).
Роби́ти (зроби́ти) візи́т див. роби́ти.
2. Відвідання лікарем хворого вдома. — Ма cher amie! — сказала баронеса до Софії зараз по візиті лікаря, що таки частенько навідував її, — прошу вас, пам’ятайте про мої ліки, порошки та води (Л. Укр., III, 1952, 524); — Коли хтось у мене на роботі калічивсь, я лікаря викликав і платив йому за візит (Шиян, Гроза.., 1956, 702).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 668.