ВІКА́РІЙ, я, ч. У православній церкві — єпископ, який є помічником або заступником архієрея; у католицькій церкві — заступник єпископа або парафіяльного священика. Раз літом пройшла чутка, що по парафіях буде їздити архієрей, вікарій митрополита (Н.-Лев., III, 1956, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 671.