ВІКО́ННИЙ, а, е. Прикм. до вікно́ 1. Подивився козак Нечай в віконну кватирку (Сл. Гр.); // Признач. для вікна. Віконна рама затремтіла, і всі шибки дико задеренчали (Коцюб., І, 1955, 403); Дід в роздумах підійшов до будівлі, вікна і двері якої були затулені матами, трохи потупцював біля порога, а потім відхилив віконну мату (Стельмах, І, 1962, 418); Віконне скло.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 672.