Вір’ян, на, м. Сватъ. Прийшло ж до неї аж три вір’яни: Ой ви, вір’яни, ви, голублята! не беріть мене із поля, з ниви, возьмете мене у батька з двора. О. 1861. XI. Свид. 57.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 240.