ВІРА́Ж 1, у, ч. 1. Рух по кривій літака, автомобіля тощо; поворот. В небі штурмовик Дедалі віражі робив крутіші (Перв., II, 1958, 211); Іщенко встановлює потрібну швидкість і вводить машину у віраж (Рад. Укр., 9.IV 1959, 3); * Образно. Савка.. зробив при цьому над картою ще складніший віраж пальцями (Довж., II, 1958, 199).
2. Ділянка дороги, велосипедного треку тощо на повороті, що має нахил до середини кривої напряму руху. Змагання на треку проводяться на спеціально підготовленій кільцевій доріжці невеликих розмірів.. з короткими прямими.. і крутими віражами (Спорт.., 1958, 56); Біля віражів на високих стойках ледве помітно тремтіли в повітрі тонкі планки (Собко, Біле полум’я, 1952, 185).
ВІРА́Ж2, у, ч., фот. Хімічний розчин, у якому промивають відбитий знімок для надання йому бажаного кольору.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 679.