ВІРТУО́ЗНО. Присл. до віртуо́зний. Мала [М. Заньковецька] міцний, грудний, оксамитний голос широкого діапазону, яким віртуозно володіла на всіх регістрах (Минуле укр. театру, 1953, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 682.