ВІСПУВА́ТИЙ, а, е. Покритий шрамами від віспи; рябий. Се був високий, рудий чоловік з віспуватим лицем (Фр., VIII, 1952, 411); Його віспуваті щоки схожі на сірий шлях, прибитий краплинами дощу (Стельмах, Хліб.., 1959, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 684.