ВІСТОВИ́Й, а, е. 1. Який подає звістку, сигнал, умовний знак; сигнальний.
2. у знач. ім. вістови́й, во́го, ч. Солдат, який виконує службові доручення командирів штабу; посильний. Саме під цю негоду до хутора пробирався в лісі ще один нагальний вістовий штабу партизанських з’єднань (Ле, Право.., 1957, 203); Без вістового командир взагалі як без рук (Ткач, Крута хвиля, 1956, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 685.