ВІТРИ́СТИЙ, а, е. Багатий на вітри. Хіба ж і не щастя після пісної дороги, після сухарів та цибулі.. натьопатись, нарешті, смачної гарячої страви, набратися сили, без якої людину вітром зіб’є в цій вітристій Каховці (Гончар, Таврія.., 1957, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 688.