ВІТРИ́ТИСЯ, вітрю́ся, вітри́шся, недок., розм., рідко. Мандрувати. Хто вітриться кудись шукать якогось раю — Тому я приказку стареньку нагадаю: Там хороше, де нас нема (Гл., Вибр., 1957, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 688.