ВІТРОВИ́ЩЕ, а, ч. і с. Збільш. до вітер. Це вже не вітер — буйний вітровище, який вивертає дерева з корінням (Жур., Опов., 1956, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 688.