ВІТРОКО́ЛЕСО, а, с. Спеціальне колесо, що рухається силою вітру. Вітроколесо має 24 лопаті з оцинкованої сталі (Колг. енц., І, 1956, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 689.