ВІ́ТРЯНО, присудк. сл. Про наявність вітру. Сьогодні знов тепло, тільки трохи вітряно (Л. Укр., V, 1956, 389); Вітряно було за вікном, видно було, як гнуться, пружинять під поривами вітру високі тополі (Гончар, Таврія.., 1957, 455).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 689.