ВІЩУВА́ННЯ, я, с. Дія та її результат за знач. віщува́ти. Ходить [Тиміш] із улиці в другу, аж стоїть Хима в воротях; глянув він, та й згадав її віщування. — Вража дівчино! — каже, — напророкувала мені лихо! (Вовчок, І, 1955, 54); В тій хвилині тьохнуло в його болем розритім серці якесь прочуття, мов лихе віщування (Коб., II, 1956, 39); Всупереч тим віщуванням проходили грози, А як грозу віщували нам — сонце пекло (Рильський, Троянди.., 1957, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 693.