ГАВЕНЯ́, я́ти, с. Пташа гави (у 1 знач.). [Старшина:] Колись у коней разом бігали, гавенят укупі дерли (Кроп., II, 1958, 263); * У порівн. А хвилі зелені набігали, хлюпались об ноги босі й чорні, як у гавеняти… (Головко, I, 1957, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 8.