ГАДЯ́, я́ти, с., розм.
1. Маля гада (у 1 знач.).
2. перен., зневажл. Про злу підступну молоду людину. — Гадав [Григорій], що як Сова візьме його гадя, його Рахірку, то ми таки зараз відділимо йому половину нашої землі (Коб., II, 1956, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 12.