ГА́ДЯЧИЙ, а, е, розм. Прикм. до гад. Та під п’яну руч гордовито волали вони (підліщани): — Ми однодворці, майже дворя-ани! — Голодранці! — гукали їм з інших частин. — А все ж не куркульня гадяча!.. (Крот., Сини… 1948, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 12.