ГАЗОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., фам. Однокр. підсил. до газува́ти 2, 3. — Чудний якийсь, — знизав плечима шофер і так газонув, що Максима на мить заволокла синювата хмарка (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 14.