ГАЙВОРО́НЯЧИЙ, а, е. Прикм. до га́йворон. Стоголосий гайворонячий крик. Зграя на тлі сірого хмарного неба (Головко, І, 1957, 305)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 16.