Що oзначає слово - "галаган"

ГАЛАГА́Н, а, ч.

1. Головатий півень з голою шиєю. Бабин півень, горлатий галаган, злетів на тин і кукурікнув (Донч., VI, 1957, 30); * У порівн. Мов півень отой галаган, від хати до хати бігав [отець Нокентій] (Збан., Єдина, 1959, 130).

2. діал. Поплавок на великій рибальській сіті. Од кілка до кілка висіли разками здорові поплавки, що звуться галаганами, пороблені з легкого сухого дерева (Н.-Лев., II, 1956, 221).

3. діал. Старовинна мідна монета, а також мідна монета взагалі. Галаган маю в хустині зав’язаний, булок повні пазухи та й цукру добру байду (Стеф., III, 1954, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 18.

Ґалаґа́н, на, м.

1) Искра, головня. Ще ж не згасло ґалаґаном козацькеє сонце. К. Досв. 219.

2) Большой мѣдный горшокъ. Желех.

3) Старинная мѣдная монета въ 4 крейцера. ЕЗ. V. 91. Вообще мѣдная монета. У Марка тілько грошей, шо ним ліку не знати: два слупа золота, два слупа деяментів, а три срібла, а ціла гора ґалаґанів. Драг. 331.

4) Икра изъ бѣлой рыбы. Поп. 102.

5) Поплавокъ въ рыболовныхъ сѣтяхъ. Браун. 9 и 10. Вас. 186. МУЕ. I. 45.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 346.