ГАЛАСУВА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що галасли́вий 1. — Це вже батько розходився, — думав Йон про галасуватого та несердитого батька (Коцюб., І, 1955, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 19.