ГА́ЛОНЬКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до га́лка 1. Не що [ніщо] вище й не літає, Сивий сокол з галоньками (Чуб., V, 1874, 14).
2. Пестливе звертання до жінки. Дівчата так і присіпались: — Скажи, Мотре, наша сестронько, галонько! (Вовчок, І, 1955, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 21.