ГАЛУ́ЗКА, и, ж. Зменш. до галу́за. Іван накидав сухих галузок і підпалив (Коцюб., II, 1955, 347); Тріщить ліщина, падають з неї галузки (Вишня, II, 1956, 154); * У порівн. Рука хибнула, і булава, як зрубана галузка, зірвалася на землю (Ле, Наливайко, 1957, 419).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 21.