ГАЛУ́-БАЛУ́, невідм., розм. Те саме, що балакани́на. Аби зійшлися, то як почнуть галу-балу, — кого вже тут не згадають! (Номис, 1864, № 12948).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 21.