ГАЛЮЦИНА́ЦІЯ, ї, ж. Неправильне слухове, зорове, дотикове, нюхове, смакове сприймання, зумовлене порушенням діяльності мозку або хворобливим станом організму. Ушам своїм не йму віри: "Що це — галюцинація? Так ні — нерви мої спокійні.." (Вас., II, 1959, 329); Важка голова здавалась прикутою до залізної палуби, вона палала. Може, саме це й викликало галюцинацію (Ткач, Моряки, 1948, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 22.