ГА́МА, и, ж.
1. Послідовно зростаючий або спадаючий щодо висоти ряд звуків у межах октави. За стіною з-за лівих дверей хтось почина грати гами (Л. Укр., II, 1951, 66); Якась невпевнена рука ніби намацувала і перемагала непосильні сходи і спуски музичних гам (Ле, Право.., 1957, 276).
2. чого, перен. Послідовний ряд яких-небудь однорідних, але відмінних одне від одного предметів, явищ; послідовна зміна яких-небудь явищ. Природа — чудовий митець. На своїй палітрі вона має багату гаму баре (Наука.., 9, 1961, 44); Кожна зморшка землі збуджувала в ньому цілу гаму настроїв (Панч, Синів.., 1959, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 24.