ГАРАЗДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Жити щасливо, в достатку. Найголовніший емісар Під боком в мене гараздує (Фр., V, 1954, 277); * Образно. Гараздують бузьки на новім осідищу (Ков., Світ.., 1960, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 29.