ГАРБУЗЦІ́, і́в, мн., діал. Гарбузове насіння. Лускаємо було, лускаємо ті сояхи з гарбузцями та з горіхами, аж язики подубіють (Вишня, II, 1956, 283); Кожна половинка [гарбуза] скидалась на миску, повну білого блискучого насіння — гарбузців (Донч., IV, 1957, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 30.