ГАРМОНІ́ЙНО. Присл. до гармоні́йний. Голоси, мов з природи дібрані до себе, переливались так гармонійно й шовкова в одно, що всі ми, присутні, під враженням співу повмовкали з очарування (Коб., III, 1956, 222); Усьому світові дано приклад того, як гармонійно розв’язується національне питання в соціалістичній державі (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 33.