ГАРПУ́ННИК, а, ч. Той, хто полює а гарпуном. — Він, мабуть, гарпунник-китобоєць з професії, — висловив здогад Лейте (Трубл., І, 1955, 420).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 35.