ГАРТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гартува́ти. Слава партії сталевій, У боях гартованій. Ми йдемо до комунізму, Міцні та згуртовані (Укр.. думи.., 1955, 393); // у знач. прикм. З передсвіта до вечора, А з вечора до світа Летить стріла коленая. Бряжчить шабля о шеломи, Тріщать списи гартовані (Шевч., II, 1953, 339); * Образно. Здоров будь, рідний краю мій, гартований! Тримайсь, як лев, — ти будеш урятований! (Тич., II, 1957, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 35.