ГЕНЕРА́Л, а, ч. Військове звання або чин вищого командного складу армії, а також особа з цим званням. У колясі генерал, з золотими китицями на плечах, на грудях золота звізда, а на шиї усе хрести (Кв.-Осн., II, 1956, 141); Всі боролись за Отчизну милу, Як за життя, — солдат і генерал (Рильський, І, 1956, 283); * У порівн. При медалях, в мундирі Самсон, посивілий в підземнім бою, йде, немов генерал, і з-під крон оглядав сторонку свою (Рудь, Дон. зорі, 1958, 25); // Звання керівних осіб деяких цивільних відомств.
∆ Генера́л-майо́р — перше за ступенем генеральське звання, а також особа з цим званням. [Хацько:] Я чув, що генерал-майор колись Сам в розвідку ходив (Дмит., Драм. тв., 1958, 12); Генера́л-лейтена́нт — друге за ступенем генеральське звання, а також особа з цим званням. В навстіж відчинених дверях молодих зустрів генерал-лейтенант Григорій Григорович (Довж., І, 1958, 332); Генера́л-полко́вник — третє за ступенем генеральське звання, а також особа з цим званням;
Генера́л а́рмії — найвище генеральське звання, а також особа з цим званням.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 49.