ГЕНЕРА́ЛЬША, і, ж., розм. Жінка генерала. Взяли її гарненько одягли Та у неділю й повінчали, І генеральшею назвали, І цугом в Київ повезли (Шевч., II, 1953, 220); — Ви їдете в Париж? — вражено повернулася генеральша до Діденка (Головко, II, 1957, 485).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 50.