ГЕНІА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який в генієм; винятково талановитий, творчо обдарований. Здається, бачиш чудову декорацію якоїсь світової дивної сцени, поставлену геніальним майстром (Н.-Лев., II, 1956, 414); Пушкін — геніальний російський поет, велика гордість і радість радянського народу (Вісник АН, 6, 1949, 68).
2. Властивий генію; творчо найдосконаліший. — Селекція — геніальне відкриття Мічуріна (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 204); Жадобу творчості викликали у Мирного геніальні твори Т. Шевченка (Вісник АН, 5, 1949, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 51.