ГЕРБА́ТА, ГАРБА́ТА, и, ж., зах. Чай. — Ти щось неначе знов хвора. Випий, серце, хіни перед горбатою (Л. Укр., III, 1952, 661); Гаряча гербата хлюпала їм на руки (Март., Вибр., 1954, 151); Навіть до гарбати гуцул додає перцю (Хотк., II, 1966, 355).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 53.