ГЕРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал. Гарцювати. — А ви, дітки, не пустуйте, Поза домом не герцюйте, Мамі збитків не творіть! (Фр., XII, 1953, 34); Навколо хати герцюють хлопці на деревляних [дерев’яних] конях (Стеф., III, 1954, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 56.