ГЕСТА́ПІВЕЦЬ, вця, ч. Співробітник гестапо. За військовими частинами прийшли загони гестапівців (Панч, В дорозі, 1959, 246); Радянську партизанку привели, вірніше приволокли, після її третьої втечі. Рвані рани на руках і ногах,— гестапівці полювали на неї з собаками,— розпухле обличчя, вкрите синцями… (Жур., Вечір.., 1958, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 57.