ГИ́НУТИ, ну, неш, недок.
1. Переставати жити; вмирати, пропадати. Обідрані, голодні люди гинули од чуми та од голоду (Н.-Лев., IV, 1956, 35); Вони [шкідники винограду] гинуть непомітно для людського ока глибоко під землею, у темряві, гинуть разом з корінням, яке годувало їх своїм соком (Коцюб., І, 1955, 227); Від придухи гинула риба на Пслі (Гончар, Таврія.., 1957,451); // Зазнавати руйнування, занепаду. Капіталізм гине; у своїй загибелі він ще може завдати десяткам і сотням мільйонів людей неймовірних мук, але вдержати його від падіння не може ніяка сила (Ленін, 33, 1951, 146); Чули, чули запорожці З далекого Криму, Що конає Гетьманщина, Неповинна гине (Шевч.; II, 1953, 31); // Переставати існувати; знищуватися. Учора вилаяв Єлсинського; після обід писав одну повістину віршами, як гине наша краса дівоча од паничів (Мирний, V, 1955, 327); — Злежалось полотно в коморах… Люди прохають — дайте хоч на сорочку, — хай праця людська не гине марно (Коцюб., II, 1955, 19); — Забудеш вогнище гаразд погасити, — от і пожежа. Тоді сила добра марно гине (Донч., II, 1956, 58).
Живце́м ги́нути див. живце́м.
2.Робитися непомітним, нечутним; зникати. Ой, хто в лузі — озовися, Ой, хто в полі — одкликнися!.. Зву… луна за лугом гине (Щог., Поезії, 1958, 62); Перед ним безконечно довга і безконечно грузька дорога гине далеко в млі (Фр., II, 1950, 158); Він мусить заплющити очі, та з думки не гинуть обличчя бліді і постаті згорблені, тонкі, худі, старечі, дитячі, жіночі… (Л. Укр., І, 1951, 438); // Втрачатися через неуважність, недогляд. Щось справді гинуть листи в дорозі, на це у нас часто нарікають (Коцюб., III, 1956, 225).
3.перен. Переживати труднощі, страждати фізично, морально; мучитися. Москаль любить жартуючи, Жартуючи кине;.. А дівчина гине… (Шевч., І, 1963, 21); // за ким — чим, з чого. — Нащо ж ти вбив її [дружину], нащо, коли так гинеш за нею? — погукнула на його Варка (Вовчок, І, 1955, 173); Настя слухала, притулившись до шершавого стовбура яблуні; їй жаль стало того тихого, щирого чоловіка, що так вірно її кохає, що гине за нею (Коцюб., І, 1955, 49); — Я ридала і гинула з туги привселюдно, забуваючи не раз і про публіку і про п’єсу та й… про слова своєї ролі (Л. Укр., III, 1952, 704).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 61.