ГИЧКОРІ́З, а, ч. Станок, за допомогою якого обрізують гичку з викопаних буряків і очищають їх від землі. У передових ланках застосовують такий поділ праці: одна колгоспниця вибирає буряки, друга підносить їх для обрізування на гичкорізах та очистки, третя працює на гичкорізі (Колг. енц., II, 1956, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 63.