ГЛЯНСО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до глянсува́ти.
2. прикм. Те саме, що гля́нсовий. Почав [Володя] натягати на руки чорні глянсовані рукавички (Фр., II, 1950, 71).
3. прикм., перен. Вишукано, блискуче одягнений. Вся власна особа [панни Люсі].., шнурована, глянсована,.. уражала своєю паризькою неподільністю штучного й натурального (Л. Укр., III, 1952, 663).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 91.