ГЛЯНЦЮВАТИ, ю́ю, ю́єш, ГЛЯНЦУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Наводити глянець, глянц. Бере [столяр] політуру й глянцує до блиску (Перв., II, 1958, 363).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 91.