ГНІВЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Схильний до гніву; який може швидко, легко розгніватися. — Не гнівайся, Микольцю… — Я не з гнівливих (Бабляк, Вишневий сад, 1960, 87).
2. діал. Гнівний. Явдоха стояла на порозі бліда, гнівлива; сухі старечі губи тремтіли від великого гніву (Коцюб., І, 1955, 55); Навіжена [Ніагара] рветься вдаль… Мов гнівлива королева дзеркала трощить хрусталь (У. Кравч., Вибр., 1958, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 94.