ГОВІ́ННЯ, я, с., церк. Дія за знач. гові́ти. А по говінню від челяді одмахується [дід], гей від мух (Черемш., Тв., 1960, 196); У церкві він бував у великий піст на говіння, щоб принести інспекторові гімназії довідку про сповідь та святе причастя (Смолич, Мир.., 1958, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 100.