ГОГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до гогота́ти 1, 3. Тільки увійшов Яків в гущавину кущів, як ліс несподівано гогонув: галас, вигуки, висвисти з усіх кінців (Вас., II, 1959, 63); Не вспіла бричка зникнути з очей, як уся кумпанія так і гогонула і довго качалася од реготу (Дн. Чайка, Тв., 1960, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 102.