ГОДУВА́ЛЬНИЦЯ, і, ж.
1. Жінка, яка годує груддю дитину. Не можна вживати спиртне і годувальницям, бо дитячий організм особливо чутливий до дії алкоголю (Наука.., 10, 1958, 32); Пам’ятаю, ми гралися з сестрою на підлозі, в залі, а менший брат, немовля, був у спальні з годувальницею (Минуле укр. театру, 1953, 14); // рідко. Про тварин-ссавців, які годують малят своїм молоком. Корів-годувальниць підібрано таких, які протягом доби дають достатню кількість молока для чотирьох сисунців (Рад. Укр., 15. VI 1959,2).
2. Жін. до годува́льник. Корова — годувальниця сім’ї. За коровою і господиня здорова (Рудь, Гомін.., 1959, 15); Місто живилося рибою — «царицею моря» скумбрією, «перлиною півдня» кефаллю, годувальницею хамсою (Смолич, V, 1959, 7); На відгодівельній машині працюють дві годувальниці, за якими закріплено по 1000-1200 курчат або курей (Птахівн., 1955, 202); Старші бджоли-годувальниці, які ходили за матір’ю-бджолою і підкріпляли її їжею, розступились і пропустили Медунку (Ів., Про бджілку.., 1959, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 104.