ГОДІВНИ́ЦЯ, і, ж.
1. Спеціальний пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці і т. ін. Доярки поставили перед правлінням [колгоспу] вимогу механізувати роздавання кормів по годівницях (Колг. Укр., З, 1961, 271).
2. рідко. Жін. до годівни́к. У народі кажуть: «Земля — годівниця, але й вона їсти просить» (Рад. Укр., 31.1 1963, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 103.