ГОЙДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. гойда́ти і гойда́тися. Христя, замилувавшись, почала його гойдати, то підійме високо угору, то спускає трохи не додолу. Хлопчик регоче, аж ніженятами сова — таке йому любе те гойдання (Мирний, III, 1954, 349); Сидячи на якомусь барилі [у човні], старий січовик почував себе як риба в воді. Всі ці гойдання, вітер, хвилі ніби не обходили його (Добр., Очак. розмир, 1965, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 106.